Гомілковостопний суглоб

Біль у гомілкостопі – це неспецифічний симптом, що свідчить про патологію гомілковостопного суглоба, епіфізарних кінців утворюють його кісток, а також зв'язок, сухожилля та сухожильних піхв.

В основі больового синдрому можуть лежати різноманітні причини – механічне пошкодження, аутоімунне запалення, злоякісне новоутворення, дегенеративний процес.

Болі можуть бути ниючими, пульсуючими, пекучими, тягнутими, розпираючими тощо, іноді залежать від зовнішніх факторів.

Діагностика проводиться за допомогою рентгенографії, КТ, МРТ, артроскопії, пункції суглоба.

До з'ясування причини рекомендується спокій, використання знеболювальних препаратів.

Причини болю в гомілкостопі

Травми

Розрізняють такі різновиди пошкоджень:

Забитий гомілковостопний суглоб.

Найпоширеніша травма гомілкостопу. Виникає при прямому впливі - падінні, ударі ногою або тупим предметом. Безпосередньо після травми біль гострий, має високу інтенсивність, потім слабшає, стає тупим. Больові відчуття локалізуються у місці забиття. Обмеження рухів незначне чи помірне. Удар може ускладнитися крововиливом у суглоб (гемартрозом), при цьому біль стає розпираючим.

Розтягування та розрив зв'язок.

Зазвичай виявляється пошкодження передньої таранно-малогомілкової зв'язки внаслідок різкого підгортання стопи. Травма частіше виникає під час ожеледиці. При пошкодженні відчувається інтенсивний гострий біль на передньозовнішній поверхні гомілкостопу. Надалі больові відчуття дещо зменшуються, швидко розвивається локальний набряк, зона ушкодження стає синюшною або синюшно-червоною. Рухи різко обмежені, стопа відхилена всередину. Ходьба можлива лише під час опори на п'яту.

Пошкодження ахіллового сухожилля.

Розрив ахілла є професійною травмою гімнастів, артистів балету, що відбувається під час стрибка, при падінні з висоти. Біль локалізується в задньому відділі гомілкостопу трохи вище п'яти. У момент травми болючі відчуття різкі, дуже сильні. Біль поступово стихає, але зберігається протягом багато часу. Швидко розвивається набряк. При розриві пацієнт відчуває клацання або хрускіт волокон, що розриваються. Відзначається виражене зниження сили литкового м'яза. Підошовне згинання ослаблене.

Переломи та переломовивихи.

Зазвичай спостерігається ізольований перелом кісточок або перелом у поєднанні з підвивихом стопи, обумовлений підгортанням ноги. Біль в області кісточок гострий, болісний, при будь-якому дотику або русі стає нестерпним, може іррадіювати в гомілку, лише трохи слабшає з часом. При пальпації відзначається хрускіт, патологічна рухливість. Нерідкі синці, що поширюються на всю стопу і гомілковостоп. Опора на ногу неможлива. При остеопорозі (у пацієнтів похилого віку, при ряді захворювань) клінічні прояви згладжені, нагадують забій.

Дегенеративно-дистрофічні захворювання

Дегенеративні патології суглоба обумовлені порушенням обмінних процесів та мікроциркуляції, що призводить до поступового руйнування хрящової тканини, субхондральних ділянок кісток, оточуючих м'якотканних структур. Нерідко супроводжуються утворенням кісткових наростів (остеофітів). Течія хронічна, повільно прогресуюча. Результатом може стати інвалідність через суттєву деформацію стопи та обмеження рухів. Розрізняють такі види дегенеративних процесів:

Артроз гомілковостопного суглоба.

Остеоартроз часто виявляється у людей старшого віку. У молодих пацієнтів може розвиватися і натомість попередніх травм суглоба. Спочатку відзначаються ниючі болі по передній і бічній поверхні суглоба, що з'являються ввечері або на тлі тривалого навантаження, що проходять після відпочинку. При прогресуванні патології болючі відчуття наростають, стають стріляючими, виникають уночі, на початку руху («стартові болі»). Іноді чути хрускіт під час ходьби. У заключній стадії можливе формування стійкої деформації суглоба, тяжке обмеження опори та ходьби.

Запальні патології

В основі запальних процесів у гомілковостопному суглобі та його зв'язковому апараті нерідко асептичне запалення внаслідок аномального навантаження на гомілковостоп (ожиріння, носіння взуття на високому підборі, плоскостопість, професійний спорт). В інших випадках етіологічним фактором є проникнення інфекційного агента через пошкоджену шкіру або через кров. Виділяють наступні запальні захворювання, що супроводжуються болем у гомілкостопі:

Тенініт ахілла.

Запалення ахіллового сухожилля часто виявляється у людей, які займаються легкою атлетикою, іноді розвивається через тривалий прийом антибіотиків із групи фторхінолонів. Спочатку болючість в області сухожилля п'яти в задній частині гомілкостопу незначна, має тягнучий характер, турбує тільки в перші хвилини навантаження. Надалі інтенсивність болю поступово наростає, вона стає пекучою, постійною. Навіть тривалий відпочинок не приносить полегшення. Відзначається незначна локальна припухлість та утруднення рухів. Можуть утворитися нарості фіброзної тканини навколо сухожилля.

Синовіт.

Запалення синовіальної оболонки зустрічається при багатьох гострих та хронічних патологіях суглоба. При гострому процесі біль розлитий, розпираючий, інтенсивний, суглоб значно збільшений в обсязі, рухи обмежені. При хронічному синовіті болючі відчуття слабкі, ниючі, виникають поступово, посилюються в міру накопичення рідини в суглобі. Об'єм суглоба залежить від кількості випоту.

Бурсити.

Ахіллобурсити та кісточкові бурсити формуються при підвищених навантаженнях, травмах, ревматичних патологіях. Характерні наростаючі пекучі і розпираючі болючі відчуття в задній і бічних частинах гомілкостопу, прогресуючий набряк. Іноді пальпується м'яка пухлиноподібна освіта. Рухи зазвичай збережені. При інфікуванні болю посилюються, стають розлитими. Шкіра над бурсою червоніє, приєднуються ознаки загальної інтоксикації – слабкість, пропасниця, озноб.

Вірусний артрит.

Артропатії при вірусних інфекціях (корі, вітрянці, гепатитах В, С) зазвичай з'являються в продромальному періоді, передують іншим симптомам – шкірним висипанням, жовтяниці та ін. Симетрично залучаються суглоби кистей, коліна, гомілкостопи. Болі помірні, ниючі, локалізуються по передній поверхні гомілкостопу, не обмежують рухів. Можливий незначний набряк. Артрити регресують самостійно без будь-якого лікування, не залишають деформацій, контрактур.

Туберкульозний артрит.

Зазвичай діагностується у людей похилого віку та дітей, які страждають на легеневий туберкульоз. Спочатку артралгії виражені слабо, не мають чіткої локалізації, турбують пацієнта виключно при різких рухах та швидко проходять. У міру прогресування туберкульозу болючі відчуття посилюються. Суглоб поступово набрякає, шкіра стає гарячою, але не червоніє, рухи обмежуються. У результаті нерідко спостерігаються деформація та контрактури. Артрит супроводжується загальною клінікою туберкульозу – субфебрильною лихоманкою, схудненням, пітливістю.

Бруцельозний артрит.

Запалення суглобів – найчастіший прояв бруцельозу (близько 90%). Спостерігаються симетричні розлиті ниючі, тягнуть больові відчуття, що локалізуються у великих суглобах, хребті. Перебіг артриту хвилеподібний. Через ураження периартикулярних тканин (зв'язок, сухожилля) область гомілкостопу сильно набрякає, рухи в суглобі обмежуються. Іноді розвивається анкілоз.

Гнійний артрит.

Гнійне запалення гомілковостопного суглоба зазвичай є наслідком відкритого перелому або остеомієліту дистальних відділів великогомілкової кістки. З'являються сильні, розлиті, пульсуючі, болі, що розпирають. Суглоб набрякає, шкіра набуває червоного відтінку, стає гарячою на дотик. Будь-які рухи викликають різку больову реакцію. При накопиченні великої кількості гнійного випоту приєднується феномен флюктуації. Виражені симптоми загальної інтоксикації – підвищена температура, озноб, слабкість.

Обстеження

При хворобливості в гомілкостопі потрібно звертатися до травматолога-ортопеда, ревматолога. При постановці діагнозу фахівець враховує характер болю, їх давність, оцінює конфігурацію суглоба, амплітуду рухів, фарбування шкірних покривів, наявність та характер набряку. Для з'ясування причин та оцінки тяжкості процесу призначається додаткове обстеження, яке включає:

• Дослідження крові. У загальному аналізі крові можуть визначатися маркери запалення – лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, прискорення швидкості осідання еритроцитів. При аутоімунних патологіях у крові виявляються острофазові білки (С-реактивний білок), різні антитіла (ревматоїдний фактор, антинуклеарні, антицентромірні антитіла). При інфекційних артропатіях виявляються специфічні імуноглобуліни до антигенів бактерій, вірусів.
• Артроцентез. При підозрі на мікрокристалічні та інфекційні артрити, артропатії при злоякісних новоутвореннях показано дослідження синовіальної рідини, отриманої під час пункції суглоба. З метою виявлення кристалів солей сечової кислоти, бактерій, атипових клітин проводиться поляризаційна мікроскопія, бактеріальний посів, цитологічний аналіз пунктату.
• Візуалізаційні дослідження. Для оцінки структури суглоба та оточуючих тканин дуже інформативні методи, що візуалізують: суглоба, комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія. Нерідко призначають УЗД суглоба. Про наявність патології свідчить звуження суглобової щілини, субхондральний остеопороз, деструкція хряща, випіт у порожнині суглоба.
• Артроскопія. Ендоскопічне дослідження призначене для детального вивчення суглобових структур. Методика дає можливість візуально оцінити стан суглобових кінців кісток та капсули суглоба, зробити забір біоптату для гістологічного дослідження.